Батько двох дітей та єдині сини: попрощалися з військовими, що загинули поблизу Шумів
У 4 українських містах поховали загиблих на Донбасі українських військових. Провести в останній шлях захисників приходили навіть люди, які не знали їх особисто.
Про родини полеглих воїнів розповідає Obozrevatel.
Четверо українських військових загинули неподалік населеного пункту Шуми внаслідок підступних дій російських окупаційних військ. 26 березня військові вийшли знешкодити міни, які до українських позицій закинули терористи, та в одного з саперів поцілив ворожий снайпер. На порятунок вийшла евакуаційна група, але зрештою вони опинилися в засідці. Півтори години тривав ворожий обстріл з сусідніх висот.
43-річний кадровий військовий, учасник миротворчих операцій підполковник Сергій Коваль з перших днів російської агресії на Донбасі командував загоном із пошуку і знешкодження вибухових пристроїв. 27 років військової служби присвятив Збройним Силам України. Пройшов шлях від командира взводу розмінування до командира загону. Неодноразово нагороджений відомчими відзнаками і нагородами.
Уродженець села Рихта Хмельницької області, жив із дружиною та дітьми у Кам'янці-Подільському. Без батька залишилися 4-річна донька та 17-річний син.
"Дуже турботливий батько. Спокійний, витриманий, з гідністю. Багато хто відсиджується вдома або в штабах, а він був саме на фронті. Воював і переживав за молодих бійців. Дуже шкода", - розповів виданню Микола, товариш по службі підполковника Коваля.
Люди, що знали Сергія з дитинства, згадують, що він буд позитивним і дуже життєлюбним.
"Завжди відповідальний, справедливий, з повагою ставився до дівчаток і до вчителів. Він ще в школі хотів стати військовим. У нас дуже дружний клас, і після закінчення ми збиралися разом щороку. Сергій не пропускав жодної зустрічі і завжди був тамадою цих заходів", - каже Наталя.
Поховали підполковника Сергія Коваля 29 березня на Алеї Слави міського кладовища в Кам'янці-Подільському.
26-річний Сергій Гайченко - уродженець села Михайлівка Дніпропетровської області. Його матір Ольга Іванівна багато років працювала в сільському дитячому садку. В рідному селі працює і молодший брат. Рідні дуже важко переживають загибель Сергія.
Після закінчення школи Сергій навчався в технікумі, а 2015-го був призваний ЗСУ. Службу проходив у Київському окремому Президентському полку, брав участь у параді до Дня Незалежності України. Підписати контракт та піти захищати Україну від окупантів Сергій вирішив сам.
"Він сам зголосився йти воювати, може, хтось і відсиджується, не хоче йти на фронт, а Сергій тоді сказав: "Хто, крім мене, допоможе там?" І ось він по життю такий був, завжди перший кидався допомагати. Того дня, наскільки ми знаємо, він першим пішов виручати своїх товаришів, і його вбив снайпер. Для нас це велика втрата", - розповів виданню директор місцевої школи Вадим Сафроненко.
Поховали Сергія Гайченка 30 березня на михайлівському сільському цвинтарі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми так чекали, що ти приїдеш, а ти повернувся неживий" - два села на колінах прощалися з десантником
Цього ж дня у місті Дубровиці на Рівненщині прощаються із 27-річним Максимом Абрамовичем. Він був єдиним сином у матері, яка виховувала його сама. Вона працювала медиком, але вже багато років їздить на заробітки в Європу.
"Максим був найкращою людиною в усьому світі. Зараз усе місто в жалобі, навіть люди, які не знали його за життя, тужать за ним. Абрамушко, спочивай з миром", написала його знайома Юля.
Після школи Максим Абрамович закінчив Харківську академію внутрішніх справ та одразу після навчання 2017-го уперше підписав 3-річний контракт і вирушив на фронт. Після звільнення 2020-го з'їздив до Одеси, вирушив на заробітки в Європу. Та швидко повернувся, бо зрозумів, що то не його доля.
"Він сказав, що буде займатися тим, що вміє. І підписав новий контракт. Пам'ятаю, що в лютому у нас була зустріч випускників, якраз 10-річчя. Але Максим приїхати не зміг, він уже був в учебці. І приблизно 15 лютого їх відправили в зону АТО", розповів Григорій.
Мама Максима була проти, та він пообіцяв, що вирушає ненадовго, максимум на пів року. Але встиг прослужити трохи більше місяця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські найманці провокують загострення на Маріупольському та Авдіївському напрямках - штаб
47-річний сапер Сергій Барнич був родом із Калуша Івано-Франківської області. У Сергія залишилися літні батьки.
"Мої співчуття батькам, які любили, переживали, молилися і пишалися своїм синочком. Плачу разом з вами. Вічна пам'ять вашому синочку-герою", - написала знайома родини Леся Ємець.
Минулого року Барнич був нагороджений грамотою калуського мера і медаллю "За честь і патріотизм".
30 березня Верховна Рада України проведе 3 позачергові засідання. Зокрема, парламентарі додатково розглянуть питання щодо смерті 4 українських військових на Донбасі.
По материалам: https://gazeta.ua/articles/donbas/_batko-dvoh-ditej-ta-yedini-sini-poproschalisya-z-vijskovimi-scho-zaginuli-poblizu-sumiv/1023106